Чем толще панцирь черепахи,
Тем тяжелей его нести,
И нет другой такой рубахи,
Чтоб исполняла роль брони.
И наглухо прирос он к коже,
Уже не снять, не поменять,
И я теперь на танк похожа,
Но не умею лишь стрелять.
И не было бы всё так грустно,
А также не было б смешно,
Но безопасности искусство
Мне отравило жизнь давно.
И я везде не поспеваю,
В работе, в спорте и в любви
Мне времени всё не хватает,
Хоть триста лет ещё живи!
Я от такого огорченья
Уже решила не спешить -
Прочь все тревоги и сомненья!
Не буду быстро я ходить!
Рожденный ползать ведь не может
Летать под куполом небес,
Пусть задубела моя кожа
И неподьемен стал мой вес,
Пусть с неба звезд я не хватаю,
И не летаю, словно моль,
Закрыты пусть ворота рая
Передо мной, передо мной,
Но я нужна же для чего-то?
Зачем-то Бог создал меня?
И бедолагу бегемота,
Что также спит в теченьи дня.
Пусть хоть для вящего примера
Мы так придавлены к земле
Заботами и массой тела,
Что всё же лучше жить в воде.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
